Ця робота про те, як швидкоплинні моменти щастя зникають, залишаючи за собою відчуття холоду й порожнечі. Квіти нагадують птахів, що ось-ось злетять, покидаючи цей світ, у якому чорний колір поступово поглинає все навколо.

Відсутність червоного, що символізував життя й тепло, підкреслює ефемерність світлих моментів. Це історія про крихкість і неминучість змін, про те, як щастя може розчинитися, залишивши після себе лише пам’ять і тінь.