Ця робота ніби пульсує між реальністю та відображенням, між відчуттям й ілюзією. Троянда тут виглядає як символ чогось невловимого — краси, спогадів, емоцій, які вже змінюються, але ще живуть у своїй миті.

Фон здається рухомим, ніби його структура розпадається, але водночас він утворює гармонійний простір навколо квітки. Це може бути про те, як час впливає на нас, змінює все довкола, але дещо в нас лишається незмінним.

Ця робота для мене — про вразливість, про перехідний стан, про щось, що ось-ось розчиниться, але поки що ще тут.