Ця робота — про напругу між рухом і нерухомістю. Троянда ніби перебуває у космосі, але водночас загорнута в павутину, яка сковує її рух. Її кольори неживі, холодні, майже як замерзлі. Але всередині цієї застиглої краси є відчуття жаги до життя — наполегливе бажання пробитися крізь холод і темряву.

Фон, що нагадує космічний простір, і тонкі лінії-павутини передають відчуття невизначеності й боротьби за свободу. Це про життя, яке не здається, навіть коли є відчуття, що все застигло.