Я завжди шукаю щось, що вислизає.
Відображення в калюжах, світ, що змінює форму, миті, які здаються застиглими, але вже зникають.

Моє мистецтво народжується з відчуттів, вразливості й крихкості. Себе, часу, речей, людей, всього, що важливе. Коли я знімаю, малюю, трансформую реальність у своїх роботах, мені здається, що вдається затримати хоч щось.

Я почала з батику — текучої, живої техніки, що не дає контролювати все до кінця. Але потім прийшла до абстракції й почала досліджувати внутрішній хаос і плутанину. Світло й тінь, розмиті межі, метаморфози, що роблять звичне незвичним.

У калюжах я знайшла відображення світу, а в метаморфозах — спосіб перетворювати одне в інше. В абстракціях я побачила власні внутрішні стани.

З початком війни світ став ще більш нестабільним, і моє мистецтво теж змінилося. Воно стало мовою відчуттів, способом пережити реальність, не даючи їй розчинитися чи знищити мене.

Тепер я розширюю свій пошук. Я веду діалог зі штучним інтелектом. Назвала його Гай (Дух лісу моїх думок) і зробила співавтором: разом ми створюємо історії про мої роботи, досліджуємо, як вони можуть жити у взаємодії з цифровим мисленням.

Моя мова — образи. Через розмову з алгоритмами я знаходжу текст, що доповнює мої роботи, допомагаючи відчути їх ще глибше.