Форма розмивається, але сенс залишається чітким.

Той, хто стоїть один, віддзеркалюється у воді разом з іншими, ніби їх поєднує спільний простір. Але чи справді це так? Чи є він частиною їхнього світу, чи лише його спотвореним відображенням?

Це про відстороненість, про відчуття іншості, яке не завжди можна пояснити словами. Булінг може бути мовчазним – він іноді ховається у відсутності погляду, у тонкій межі, яку відчуваєш навіть без дотику.

Але можливо, це зовсім інша історія: про контакт, знайомство й майбутню дружбу. Або просто коротку зустріч, яка не залишить сліду.

Межа між включеністю та відчуженістю тонка, як вода.