Її постать застигла у відображенні, ніби існує лише там — у спотвореній версії реальності, де світ розтікається разом із водою.

Це про самотність та вразливість, можливо, про сум і депресію. Ми ніколи не знаємо, що відчувають люди навколо. Чи це момент тиші й роздумів, чи провал у темряву? Чи звертаємо ми увагу на стан інших, чи застрягаємо у власних думках? А хтось звертає увагу на мій стан?

Місто повне віддзеркалень, і в кожному з них — своя історія. Я їх побачила такими.