Це ще одне старе полотно, що мені дісталося від сестри. Воно було чистим. Тільки час намалював на ньому свої сліди. 

 Це полотно, сповнене енергії природи, сплітає хаос і гармонію в єдиний рух. 

 Відбиток літа, коли трави шепочуться з вітерцем, а сонце, розбиваючись об листя, дає відчуття безмежної свободи. 

 Таке саме безкрає, як життя, яке невпинно тече, відновлюється, не зважаючи на втрати. 

 Моя двоюрідна сестра залишила цей простір для нових емоцій, але через нього вона залишається зі мною. 

 Зелень, трави, світло — це про нас. 

 І про те, що життя триває, бо воно завжди сповнене жадібності до нових моментів.