Мистецтво як відображення світогляду митця. Якщо мистецтво — це космос, то цей космос у нас всередині. Та чи не стали ми замінювати погляд у себе на самолюбування? Чи не стали вважати себе богами, зводячи в культ яскраву і глянцеву демонстрацію свого життя в соцмережах? Чи не стали ми в гонці за гарним тілом, вічною молодістю та красою забувати про внутрішній світ?
Це дзеркало має той самий розмір, що і відомий "Чорний квадрат" Малевича. Ця картина вже більше ста років стає приводом для обговорення, пошуку змісту та різних трактовок, і тільки від нас залежить, що саме ми в ньому бачимо.
Малевич свій перший "Чорний квадрат" повісив у кутку кімнати, на місці, де традиційно в домах розміщували ікони. Це був жест, що зламав звичні рамки та традиції, ставши символом авангарду. І я теж хотіла розмістити своє дзеркало так, щоб воно було у своєму контексті — як щось, що виходить за межі звичайного сприйняття. Але організатори виставки повісили його на стіну при вході, і воно стало просто елементом приміщення. Між тим, без пояснень це залишалося просто дзеркалом — частиною декору, а не частиною мистецького висловлювання.
В залежності від контексту, ми можемо сприймати дзеркало по-різному. У звичайному просторі воно стає просто дзеркалом, а на виставці — частиною мистецького висловлювання. Якщо ми говоримо про Малевича, виникає зв'язок з авангардом, з історією, що накладає нові сенси на цей простий предмет.
На виставці, де було представлено цей арт-об'єкт, цікаво було спостерігати, як глядачі реагували на дзеркало. Деякі, зайшовши в зал, не зупинялися, щоб подумати над роботою, а просто використовували дзеркало як звичайний елемент інтер'єру, що підкреслює, як ми іноді не помічаємо глибини у буденних речах. Але були й ті, хто зупинявся і читав, шукаючи в об'єкті більше, ніж просто функцію дзеркала.
Що ж стосується самого дзеркала, то в залежності від ракурсу, воно відображало роботи інших художників, які брали участь у виставці. Це стало ще однією метафорою: як наше сприйняття світу постійно змінюється в залежності від того, з яким контекстом ми стикаємося, і як ми можемо побачити в собі частину інших, коли дивимося через призму чужих творінь.
Ця робота стала частиною наступної моєї виставки, де я інтегрувала її без тексту та посилання на Малевича, ставши частиною нової серії, в якій я демонструвала свої фотоработи з відображеннями в калюжах та інших поверхнях. Дзеркало, що відображало світ і людей, стало ще одним елементом, що взаємодіє з іншими образами і викликає глибокі рефлексії.
Відображаючи своє обличчя в цьому дзеркалі, глядач зіштовхується із запитанням: "Що я бачу насправді?" Це не просто зовнішнє відображення — це внутрішній процес, де кожен побачить не лише свій образ, а й те, чого він намагається уникнути або до чого прагне. Дзеркало дозволяє побачити власний відбиток, момент істини, момент глибокої саморефлексії.
Кожен погляд в це дзеркало — це спроба зрозуміти, що ми насправді шукаємо в світі і в собі. Це відображення не лише фізичної реальності, а й внутрішнього стану: наших переживань, переконань та надій.
Все, що ми бачимо — це саме наше бачення, наше відображення, наш особистий ракурс, досвід і віра. І саме в цьому процесі пошуку ми можемо знайти свою істинну сутність.
.png?locale=uk)
.jpg?locale=uk)
.png?locale=uk)
.jpg?locale=uk)